Один із перших закладів пенітенціарної служби, або простіше кажучи в’язниця, з’явилась у Брукліні в середині ХІХ століття. 1846 року наглядова рада округу Кінгс купила земельну ділянку, що межувала з Rogers and Nostrand Avenues, Carroll and Montgomery Streets. Тоді це була малонаселена частина міста, яка заросла чагарниками. Ця земля перейшла до голландців на початку 1600-х років, кілька разів вона переходила з рук у руки протягом наступних кількох століть, і належала членам заможних родин. Більш детально про те, як у Брукліні з’явилась перша в’язниця, та що з нею сталося потім читайте на brooklyn-future.com.
Перші в’язниці
Відтак на цій ділянці було побудовано безпосередньо приміщення тюрми та робітний будинок, з високим кам’яним парканом. У пенітенціарії округу Кінгс утримувалися серйозні злочинці, а в робітному будинку — засуджені за дрібні злочини. Тут відбували покарання, як чоловіки, так і жінки. За гендерними ознаками їх тримали в різних крилах приміщення.
При робітному будинку була взуттєва фабрика, на якій працювало багато в’язнів, як чоловіків, так і жінок. Чоловіки-в’язні носили тюремний одяг у чорно-білу смужку. Це були члени банд, які займалися грабунками на вулицях Брукліну. Цих людей називали «воронами», що в майбутньому послугувало тому, що весь район отримав назву Crow Hill.
Слід зауважити, що жодна в’язниця в Сполучених штатах у ХІХ столітті не була курортом, але навіть на цьому тлі пенітенціарний заклад округу Кінгс виділявся, у гіршому сенсі цього слова. Працівники закладу, охоронці звинувачувались у безгосподарності, немотивованій жорстокості та агресії стосовно в’язнів і створенню жахливих умов для тих, хто відбував там покарання. Зрештою, в 1906 році округ продав в’язницю католицькій церкві, яка продала її Товариству Ісуса, яке планувало створити великий кампус, який включав би коледж, підготовчу школу та гімназію. Відтак у 1907 році стару в’язницю було знесено, і закладено наріжний камінь для Бруклінського коледжу та підготовчої школи.
У 1913 році коледж було закрито, а школа стала Бруклінською академією. Пізніше вона ж перекваліфікувалася в Бруклінську підготовчу школу, середню школу для хлопчиків. Зрештою вся територія, яку колись займала в’язниця, перетворилася на комплекс шкільних будівель і спортивних майданчиків, що протягом багатьох років були частиною навчального процесу, випускаючи видатних випускників. Зокрема Вільяма Пітера Блатті, автора «Екзорциста», колишнього міністра освіти та соціального забезпечення Джозефа Каліфано та футбольного тренера коледжу Джо Патерно. Школа була шанованою та академічно відмінною, поки останній клас не закінчив навчання в 1972 році.
В’язниця на Raymond Street
Уже наприкінці 1960-х років єзуїти були змушені об’єднати свої школи через зростання витрат і зменшення кількості учнів. До 1968 року вони знали, що школу доведеться закрити, а в 1971 році продали кампус Brooklyn Prep за 2,75 мільйона доларів Нью-Йорку для нещодавно розширеної міської університетської системи. Так завершилась історія однієї з перших в’язниць Брукліну, але не пенітенціарних закладів у боро.
Ще одна відома міська в’язниця Брукліну, знаходилася на Raymond Street. Відомо, що вона була особливо жахливою для тих, хто сюди потрапляв. Наріжний камінь будівництва було закладено, до слова, ув’язненими, в 1836 році. Після чого вона зазнавала неодноразових розширень та реконструкцій. У підсумку до 1879 року в’язниця вже нагадувала фортецю Вест-Пойнт, за зразком якої була створена.
У головній будівлі утримувалися чоловіки, а в окремій прибудові — жінки. Пізніше жіночу будівлю знесли та перебудували в 1911 році. З першого дня свого існування цей пенітенціарний заклад був жахливо спланований і завжди переповнений. Щоби показати, наскільки недбало її спроєктували, під час останньої реконструкції, слід сказати, що проєктувальники забули намалювати вхідні двері, відтак їх довелося вирубувати в стіні. Таке враження, що вони наче прагнули, щоб звідси ніхто ніколи не виходив.
Умови в цій в’язниці нагадували середньовічні: без світла, з крихітними камерами, з антисанітарією, переповненістю тощо. Після багатьох років спроб закрити її, місто, нарешті, назавжди зробило це в 1963 році — в’язницю на Реймонд-стріт закрили й побудували сучасний Будинок затримання на Atlantic Avenue.
Бруклінська лікарня, яка розташовувалась по сусідству з в’язницею, розширила свої приміщення на північ і побудувала 19-поверховий Мейнард Білдінг у 1976 році на її місці. Навіть назву вулиці Raymond Street було знищено, її замінили на Ashland Place.
Бруклінський центр ув’язнення
Новий Бруклінський центр ув’язнення на Atlantic Avenue був побудований у 1957 році. Заклад був розрахований на 800 ув’язнених. Цікавий факт, перші згадки про будівництво центру ув’язнення датуються ще 1948–49 роками. Дуже довго узгоджувався бюджет будівництва, та деталі проєкту. У підсумку в 1950 році, коли все було узгоджено й оголошено про скорий початок будівництва розпочалася Корейська війна, у якій США підтримало Південну Корею. У зв’язку із цим будівництво Центру ув’язнення чоловіків було відтерміновано на певний час.
Крім того, уже після будівництва Бруклінський центр ув’язнення для чоловіків, де мали утримувати всіх обвинувачених, які не звільнені з-під варти, очікуючи на рішення в кримінальних справах округу Кінгс, використовувався натомість, як притулок для підлітків з усіх п’яти районів Нью-Йорка протягом перших майже 12 років роботи — із січня 1957 року по вересень 1968 року.
Реформи Білла де Блазіо
У січні 2018 року мер Нью-Йорка де Блазіо оголосив про 10-річний план із закриття в’язничного комплексу острова Райкерс і переведення його в’язнів до чотирьох нових в’язниць, розташованих ближче до будівель судів у районах і ближче до сімей та адвокатів затриманих. Цей план ґрунтувався на висновках незалежної комісії з кримінального правосуддя та реформи системи ув’язнення, відомої, як Комісія Ліппмана, у звіті якої за 2017 рік засуджувалися умови, за яких ньюйоркці утримуються в Райкерсі.
Одну з нових в’язниць запланували побудувати якраз на місці Центру ув’язнених, який також згідно з висновками комісії застарів і не відповідав сучасним тюремним стандартам. До прикладу, ув’язнені Центру страждали від жахливої спеки яка спостерігалася останні кілька років, відтак виправній раді було доручено виділити кошти на кондиціонери.
Міська влада стверджує, що нові приміщення в’язниць будуть спроєктовані більш гуманно, що допоможе затриманим бути ближчими до судової системи та полегшить їх відвідування близькими.
У 2020 році місто закрило цю в’язницю в Брукліні. В’язні які там утримувалися, у рамках стратегії адміністрації де Блазіо були переведені до інших виправних закладів. Більшість із приблизно 390 ув’язнених у Бруклінському центрі на Atlantic Avenue «переїхали» до Манхеттенського слідчого комплексу та Центру Вернона С. Бейна, в’язниці, розташованої на баржі біля Бронкса.
Весь персонал департаменту виконання покарань також був переміщений в інші заклади, за винятком приблизно 10 співробітників, які мали підтримувати роботу «вікна під заставу», зберігати записи та обладнання, а також забезпечувати охорону цього приміщення.
Джерела: