Ще в середині ХІХ століття, якщо в Брукліні комусь був потрібен лікар, то хворий мав йти до нього в офіс чи додому. Державних лікарень не було. Незручність такої ситуації, яскраво проявилась у 1839 році, коли приїжджого з Баффало збив фургон на Фултон-стріт і він зламав собі ногу. Мер Сайрус Сміт, який став свідком аварії, наказав відвезти чоловіка до приватного будинку неподалік, де він особисто заплатив за його огляд. А що б робив чоловік, якби мер не виявився поряд? Більш докладно про створення Бруклінської лікарні читайте на brooklyn-future.
Брукліну потрібна лікарня
Питання стало дуже гостро — Брукліну була потрібна лікарня. Через шість років саме Сміту вдалося скликати зустріч для обговорення цього питання. У 1845 році законодавчі збори штату схвалили ініціативу, а сам Сміт став президентом опікунської ради новоствореної Бруклінської міської лікарні.
Та створення ради не означало, що лікарня одразу, взяла й виникла. Як не дивно, але цю ідею було важко продати. Збір коштів йшов жахливо повільно, грошей надходило зовсім небагато. У 1846 році потреба в лікарні ставала дедалі гострішою. Й ось, завдяки щедрим пожертвам кількох опікунів, особливо Августа Грема, одного з великих філантропів Брукліну та «дідуся» Бруклінського музею, було зібрано достатньо грошей, щоб купити невеликий каркасний будинок на Гудзон-авеню, у центрі міста. Бруклінський міський диспансер відкрив свої двері в 1847 році.
Розвиток лікарні
Будівля була вкрай непридатною із самого початку, але служила єдиною державною лікарнею до 1852 року, коли відкрилася перша будівля у Форт-Грін. Приміщення було настільки малим, що були випадки, коли серйозні операції проводилися у присутності інших пацієнтів в палаті, більше їх не було куди подіти.
Потрібно було розширюватися. Були придбані 74 ділянки поруч із Форт-Грін-парком, де, до слова, Бруклінська лікарня все ще працює. Огастес Грем, чий брат заснував Будинок для стареньких Гремів на Вашингтон-авеню, був дуже щедрою людиною. Попри те, що він помер у 1847 році, він залишив лікарні достатньо грошей у своєму заповіті, щоб уможливити будівництво перших будівель, і на церемонії в 1851 році його вдова допомогла закласти наріжний камінь лікарні. Цей перший корпус міг вмістити 161 пацієнта.
Другою будівлею комплексу був патологоанатомічний зал, відкритий у 1858 році, де проводилися дослідження людського тіла. Були збудовані кабінети для розтинів, лекційні аудиторії та дослідницька бібліотека. Це була лише друга будівля такого типу в Сполучених Штатах. Далі було зведено кілька будівель під час громадянської війни та після неї. До 1890-х років у лікарні вже функціонувала перша школа медсестер у Брукліні, друга в штаті. Місис Сет Лоу була президентом школи. Тут також був великий лазарет для лікування незаможних і бідних, а також одне з перших пологових відділень загальної лікарні. До 1896 року Бруклінська лікарня мала власну службу швидкої допомоги. Початкову будівлю лікарні було знесено, щоби побудувати ще більшу загальну лікарню з пологовим будинком, загальним диспансером та лазаретом.
Бруклінський лікарняний центр
Лікарня була збудована на крутому пагорбі, що веде від авеню Декалб. Вздовж вулиці також проходили телефонні стовпи та електричні лінії, вулиця освітлювалась. Про те, що тут лікарня, вказував великий знак із написом «Бруклінська лікарня», він був повернений до Декалб-авеню.
Бруклінська лікарня була більш-менш повністю перебудована, реконструйована та відроджена між 1990 і 2010 роками, оскільки скорочення лікарень, їх закриття та величезні зміни в системі охорони здоров’я зробили її важливішою для суспільства, ніж будь-коли. Тепер вона називається Бруклінським лікарняним центром і є частиною Нью-Йоркської та Пресвітеріанської системи охорони здоров’я.
