Колишній автосалон у неоготичному стилі є одним із небагатьох нагадувань про «Автомобільний ряд» Брукліну. На початку 1900-х років ділянка бруклінської Бедфорд-авеню між Емпайр-бульваром і Атлантик-авеню була відома як «Автомобільний ряд», названий так через групу виставкових залів, дилерських центрів, гаражів та інших підприємств, які обслуговували американських власників автомобілів.
Будівля Studebaker — це винятковий автосалон початку XX століття, він нагадує про золоту добу американської автомобільної промисловості. Будівля була побудована в 1920 році архітекторами Е. Постом Тукером та Реджинальдом Э. Маршем і майже 20 років служила двоповерховою виставковою залою. Детальніше про перші бруклінські автосалони та автомобілі читайте на brooklyn-future.com.
Будівництво «Студебекер Білдінг»
Побудований у 1920 році, «Студебекер Білдінг» є одним із небагатьох автомобільних шоурумів, що залишилися на колись квітучому Бруклінському «Автомобільному ряді». Тоді корпорація вважала, що розташування в Брукліні такого салону є дуже вигідним та навіть необхідним, через велику кількість власників автомобілів у боро. Крім того, будівля була побудована на піку популярності Studebaker як автовиробника. Вона була спроєктована нью-йоркськими архітекторами у неоготичному стилі, побудована із цегли, облицьована білою теракотою.
Це був і є чудовий приклад комерційної будівлі, яка слугувала іконою компанії. Будівля Studebaker зберігає оригінальний теракотовий дизайн із написом «Студебекер», чорним шрифтом на діагональному банері над емблемою колеса — зображення, яке корпорація використовувала на будівлях по всій території Сполучених Штатів. Не дивлячись на те, що в Брукліні не вироблялись будь-які марки автомобілів, будівля «Студебекер Білдінг» була настільки популярною, що саме Studebaker без зайвої скромності можна назвати автомобілем міста принаймні в кінці ХІХ початку XX століття.
Загалом поява автомобіля в перші десятиліття XX століття призвела до змін у землекористуванні по всьому Брукліну. Автозаправні станції, громадські паркінги, автосалони та ремонтні майстерні почали «скупчуватися» в доступних місцях.
Виробнича компанія братів Студебекер
Стосовно Studebaker — корпорація була заснована в 1852 році в Саут-Бенді, штат Індіана, як компанія H.&C. Studebaker Company. Це був темношкірий ковальський бізнес, заснований Генрі та Клементом Студебекерами. До початку Громадянської війни компанія була великим виробником вагонів, постачаючи їх та карети швидкої допомоги армії США, а в 1868 році вона стала відома як «Виробнича компанія братів Студебекер» (Studebaker Brothers Manufacturing Company). До 1895 року виробництво досягло 75 000 транспортних засобів, що дозволило Studebaker стати найбільшим у світі виробником.
Та якось, заохочений своїм зятем Фредеріком Фішем, Дж. М. Студебекер почав експериментувати з виробництвом автомобілів і в 1902 році випустив свій перший електромобіль. У 1904 році була створена компанія Studebaker Automobile Company, яка виробляла, як електричні, так і бензинові автівки.
До 1911 року компанія Studebaker стала другим за величиною виробником автомобілів у Сполучених Штатах. У 1920-х роках Альберт Ерскін, перший не член сім’ї Студебекерів, який став президентом компанії, привів її до стрімкого зростання. Саме в цей час було збудовано будівлю «Студебекер Білдінг» у Брукліні.
У річному звіті Studebaker за 1920 рік зазначалося, що сума, списана з рахунку компанії, становила трохи більше 36 млн доларів, що покривали будівництво заводів у Саут-Бенді, нових будівель у Детройті та філіалу в Брукліні. У 1920-х роках, коли багато інших автомобільних компаній працювали нестабільно, Studebaker досягнув максимуму виробництва, випустивши більш ніж 145 тис. автомобілів у 1923 році.
Корпорація залишалася в десятці найбільших американських автовиробників протягом 1920-х років і була однією з небагатьох незалежних компаній, що пережили Велику депресію. Що правда, корпорація не пережила її неушкодженою. У 1932 році Studebaker ледь не збанкрутував відтак до 1933 корпорація перейшла під управління компанії White Motors. Згодом два віцепрезиденти Studebaker, Пол Хоффман і Гарольд Венс, перебрали на себе керівництво корпорацією і таки вивели її зі стану банкрутства.
У 1936 році корпорація найняла всесвітньо відомого дизайнера Реймонда Льюїса для допомоги в розробці дизайну автомобілів і, як наслідок, досягла значних успіхів у впровадженні інновацій у стилістиці. Дизайн 1947, 1953 та 1963 років Studebaker Avanti був вражаючим і вельми популярними, але, на жаль, корпорація не могла конкурувати з такими автогігантами, як Ford, Chrysler і General Motors. Злиття з Packard у 1954 році не суттєво збільшило конкурентну перевагу корпорації, але до 1963 року Studebaker закрив свій завод у Саут-Бенді, штат Індіана.
«Автомобільний ряд»
Але все це сталося пізніше, тоді ж у 1920 роках виставкова зала на Бедфорд-авеню представляла інвестиції компанії Studebaker в прибутковий ринок Брукліну та Лонг-Айленда й була побудована, коли компанія розвивалася і розширювалася по всій країні. Крім того, був побудований дуже великий багатоповерховий гараж неподалік на Дін-стріт, поблизу Франклін-авеню, який потім орендував Джонатан Батлер, як інкубатор малого бізнесу та ресторан.
Виставкова зала на Бедфорді була найсучаснішою із великими вітринами на першому поверсі, офісами на мезоніні, а також гаражем і складськими приміщеннями нагорі. Будівля була спроєктована зі спеціальними сталевими опорами, щоб витримати вагу важких автомобілів. Ліфт на стороні Стерлінга доставляв машини на верхні поверхи та, при необхідності, вниз. Це була не лише вражаюча виставкова зала — це була вражаюча будівля, яка досі домінує на цій вулиці.
До слова, термін «Автомобільний ряд» почав з’являтися в пресі та серед підлітків і був підхоплений автовиробниками. На Манґеттені також був знаменитий автомобільний ряд — на Бродвеї у 50-х роках, він тягнувся аж до Коламбус-Серкл. Але маючи набагато більше можливостей для роботи, бруклінський «Автомобільний ряд» незабаром затьмарив Манхєттен за довжиною та розмахом своїх дилерських центрів і підприємств. До 1912 року тільки в цьому районі боро було 25 автосалонів, не рахуючи допоміжні підприємства.
Житловий будинок на 27 квартир
Бруклінський автосалон був одним з, якщо не найголовнішим, автосалоном у всій країні. До того, як «Велика трійка» автовиробників — Ford, Chrysler і General Motors, захопила американську індустрію, понад п’ятдесят різних компаній демонстрували тут свою продукцію. Виставка була величезною, пропонуючи дилерам і виробникам зручні умови для демонстрації своєї продукції, а головне, багато місця. До них приєднувалися виробники шин, гальм, клаксонів, аксесуарів та автомобільних запчастин.
Тут діяли високі стандарти якості, оскільки виробники автомобілів, здавалося, з’являлися так само швидко, як бур’ян на городі. Але власники автосалону ревно слідкували за тим, щоб учасники мали перевірену репутацію та послужний список якості. Саме на цьому факті базувалася популярність цієї виставки як такої.
Але все тече, все змінюється. Studebaker припинив показувати тут автомобілі в 1939 році, а в 1941 архітектор Ірвінг Коен провів реконструкцію будівлі. Кілька років по тому на місці колись відомого автосалону з’явився магазин одягу, меблевий салон і офіси. У 1999 році старий автосалон Studebaker придбав забудовник, і сьогодні він є житловим будинком на 27 квартир, якому надано статус пам’ятки історії та архітектури.
Джерела: