Будинок Ліпсіуса-Кука — це цегляна будівля ХІХ століття. У Брукліні вона виділяється, ніби анахронічна пам’ятка. Хоча, чому ніби, цей будинок таким і є. Він був оголошений пам’яткою архітектури у 2013 році. Будівля Ліпсіуса-Кука остання у своєму роді, відтак вона просто не може, не привертати увагу. До слова, цей будинок зберігся на відміну від усіх інших навколишніх історичних будівель. Він не був зруйнований чи перетворений на сучасно споруду, як це сталося з багатьма його ровесниками. Відомо, що цьому посприяв той факт, що будинком у різні часи досить тривалий час хтось володів, що й дозволило зберегти цю будівлю недоторканою, у первинному стані принаймні в більшій її частині, але більш докладно про все це читайте на brooklyn-future.com.
Передісторія будівництва
Відтак нині однозначно можна сказати, що будинок Ліпсіуса-Кука, це не лише шедевр анахронічної архітектури, але й захоплива історія. Відомо про безліч скандалів та інтриг, які відбувалися за цими стінами, та збереглися, зробивши історію будівлі, вельми цікавою та, навіть, інтригуючою. Свій внесок зробили і його колишні мешканці та власники.
Але про все за порядком. Історія цього будинку розпочалася в 1889 році. Слід зауважити, що особняк Ліпсіуса-Кука, також був і є відомим, як будинок Катерини Ліпсіус та доктора Фредеріка А. Кука. Ставши вдовою Катерина замовила будівництво цього будинку на незабудованій ділянці землі між авеню Бушвік та Віллоубі. Саме наприкінці ХІХ століття вдова Ліпсіус керувала пивоварнею Claus Lipsius.
Слід зауважити, що в ті часи еміграція з Європейського континенту на Північно-Американський, а точніше до Брукліну була дуже популярною. Цьому сприяли декілька факторів, але одним із головних була європейська революція 1848 року. Відтак тисячі німців припливли в Нью-Йорк та оселилися, якраз у Бушвіку. Логічно, що ці люди привезли разом із собою свої традиції та звичаї, однією з яких було німецьке пивоваріння.
Саме це заняття дуже швидко стало основною місцевою галуззю промисловості. Завдяки тому, що Бруклін на той час мав у своєму розпорядженні неабиякі запаси прісної води на навколишніх землях, не менш чудове та вигідне логістичне сполучення, як залізничне, так і водне, а також великий і невпинно зростальний, рахунком іммігрантів резерв робочої сили, цей бізнес процвітав.
Однією з таких численних пивоварень, що росли в Брукліні, як гриби після дощу наприкінці ХІХ століття, стала пивоварна компанія Claus Lipsius. Вона розташовувалася за адресою Бушвік-авеню, 471. Засновником компанії був Генрі Клаус, який зробив це в 1865 році. Через сім років чоловік, на жаль, помер. Його німецька дружина Катерина, не довго бідкалася. Жінка повторно вийшла заміж за Рудольфа Ліпсіуса.
Проєктування та будівництво
Новий чоловік Катерини багато зробив для того, щоби пивоварня була прибутковою. Він зайнявся її розширенням та приділяв багато уваги роботі нових філій. Але в 1882 році чоловік теж помер, другий раз залишивши Катерину вдовою. Після цього жінка сама стала до керма. Вона оформила на себе право власності на підприємство, та керувала компанією, аж поки її син, Генрі, не виріс і не зміг вести бізнес самостійно.
Що стосувалося безпосередньо будівлі Ліпсіуса-Кука, то її будівництво завершили в 1890 році. Після чого Катерина Ліпсіус переїхала жити у своє нове помешкання разом зі своїми чотирма дітьми. Але через кілька років, точніше в 1902 році продали будинок доктору Фредеріку А. Куку. Він був арктичним дослідником. Відома історія про його заяву, що саме він, Кук, а не Роберт Пірі, першим досяг Північного полюса, випередивши останнього на цілий рік.
Далі вже в 1920 році власником особняка став італієць Джузеппе Джамбальво, який оселився в цій будівлі зі своєю родиною, і прожив тут, аж до 1952 року. Саме тоді будинок Ліпсіуса-Кука продали місцевому відділенню римо-католицької християнської організації «Дочки Мудрості». Ця релігійна організація переїхала до Нью-Йорка аж із Франції ще на початку XX століття. Після цього, цей будинок ще двічі змінював свого власника. Спочатку в 1960 році його придбав доктор Клемент Девіс, а нинішні власники зробили це у 2000 році.
Проєкт будівлі взявся виконати Теобальд Енгельгардт. Чоловік був уродженцем Брукліну. До того ж знаним архітектором та відомою особистістю місцевої німецької громади. Зовсім не дивно, що саме Теобальду Енгельгардту згодом вдалося отримати замовлення на проєктування цілої низку інших важливих будівель у боро. Серед таких можна назвати комплекс пивоварні William Ulmer та компанія Eberhard Faber Pencil Company.
Особняк в американському стилі
Будівля була побудована в суто американському стилі, про що свідчіть наявність круглих арок. Хоча, справедливості заради, слід сказати, що цей стиль виник у Німеччині між 1820-ми та 1860-ми роками. Разом із втікачами від революції стиль емігрував до США. Відтак цей червоний цегляний будинок має круглу вежу висотою в три поверхи. Також виділяється вхідний вестибюль, який, здається, потрапив в оточення до круглих аркових вікон.
По особливому виглядає чавунний карниз, який вінчає будівлю. Над ним підіймається мансардний поверх зі слуховими вікнами. Крім того, спроєктовані автором кам’яні молдинги, які дуже грубо обробили, надають особняку справжнього сільського, середньовічного вигляду, який, як відомо, добре поєднується з класичними елементами архітектури. Нині прохід у середину будівлі заборонено, та не біда, тому, що нею можна помилуватися з усіх навколишніх вулиць.
Вже більш як через 130 років від дня свого будівництва цей унікальний особняк дуже вже разюче відрізняється від тих сірих квадратних забудов, які з’явилися навкруги. Навіть гнила черепиця, тріщини на фасаді та строкате графіті на стінах не псує загальну картину, хоча й зачіпає за живе.
Збереження пам’яток
Хай там як, та влада не гребує опікуватися цим будинком. Так ще у 2023 році речник Комісії зі збереження пам’яток архітектури заявив, що агентство обізнане зі сумним станом особняка. Чиновники зв’язувалися з нинішнім власником, щоб обговорити наступні кроки для вирішення цієї критичної ситуації. За даними Департаменту будівництва міста Нью-Йорк, тут зафіксовано чотири порушення щодо пам’яток архітектури. На вебсайті Служби збереження та розвитку житла за останні кілька років було зафіксовано аж 13 скарг. Тобто активісти серйозно стурбовані тим фактом, що будівлю одного дня знесуть через недбалість.
Не байдужі люди стверджують, що для того, щоб врятувати цю архітектурну пам’ятку слід докласти неабияких зусиль. Занепокоєння активістів долею будівлі настільки серйозне, що вони, навіть провели мітинг — «Історичний контекст, породжений дефіцитом інвестицій та расовою дискримінацією». Одним з організаторів якого виступила Асоціація охорони історичної спадщини Бушвіка.
Як яскравий приклад збереження архітектурних пам’яток у Бушвіку, активісти наводять створення тут Першого історичного району в травні 2023 року. Цей район розпочинається на сусідній вулиці Лінден. Він став прикладом того, як можна досягти своїх цілей щодо збереження історичної спадщини. Особняк Ліпсіуса-Кука, це одна із 12 визначних пам’яток місцевої громади. До того ж активісти готові продовжити свою боротьбу за подальше життя місцевих будинків, для чого й надалі вивчатимуть район на предмет їх наявності та можливостей зі збереження.
Джерела: