Що робить район будь-якого міста схожим на його мешканців. Багато що, до прикладу, домашні тварини або історії тих людей, які тут проживають. Але є ще один фактор, який дуже впливає на впізнаваність того, чи іншого району. Мова про тутешні будівлі. Не залежно чи це житлові будинки, чи промислові об’єкти тощо. Адже в цих будівлях жителі працюють, навчаються, граються, їдять, сплять, одним словом, живуть. І чим старіші будівлі є в тому, чи іншому районі, тим багатша його історія.
До прикладу у Форт-Грін та Клінтон-Гілл можна знайти цілу купу таких будівель, від будинків із коричневої цегли, які були зведені ще в колоніальну епоху до житлових проєктів із розкішними квартирами. Нині мова піде про один із таких особняків, який наразі втрачений для майбутніх поколінь, як витвір чудернацької архітектури, але більш детально читайте на brooklyn-future.com.
«Розбитий Янгол» початок
Незаконно збудований свого часу, напівзруйнований особняк, який розташувався посеред Брукліну, тепер зникає з архітектурної мапи міста. Він був відомий як «божевільний самогонний завод» або, як «частина космічного корабля», ще його називали «Розбитим Янголом». При цьому будинок примудрявся завжди залишатись зразком аутсайдерської архітектури в районі Брукліну.
Саме так, поки він залишався таким, як є, побачити в районі Клінтон-Гілл у Брукліні, щось ще більш чудернацьке та дивне було майже не можливо. Будівля була пам’ятником нісенітниці, абсурдним залишком епохи, якої, зауважте, ніколи не було в реальному житті. Будівля виглядала, як фабрика промислової революції, яка схудла й занепала, тому, що її роками змушували приймати наркотики.
Художник, архітектор, самоучка — ці слова відносяться до Артура Вудса, який разом із дружиною Синтією в 1979 році придбав нерухомість на Даунінг-стріт, 4, за більш як 2 тис. доларів. Ця сума грошей, уже робить історію будинку «Розбитого Янгола» схожою чи то на міф, чи то на казку. Але це було насправді — Вудси виховували там двох дітей. А паралельно з тим перетворювали помешкання, як з’ясувалося пізніше на визначну архітектурну пам’ятку. Саме так, адже вона завжди приваблювала зацікавлених відвідувачів до Брукліну, причому з усього світу.
У цієї парочки було хіпівське відчуття свободи, яке між тим дивним чином поєднувалося з бруклінською трудовою етикою. Усе це спонукало молодих людей залишити свій слід на цій землі, втіливши його в цеглі, дереві та склі. Цікавий факт, протягом багатьох років, подружжя використовувало лише ті матеріали, які були знайдені ними в сміттєвих баках або підібрані власними дітьми десь на вулиці.
Й у підсумку їм вдалося перетворити покинуту колись фабрику, без перебільшення на архітектурний витвір мистецтва. До слова, назва «Розбитий янгол» походить від знайденої десь на Стейтен-Айленді невеликої статуї херувима, яку хтось викинув, а подружжя підібрало.
«Розбитий Янгол» у кіно
Хай там як, та будівництво будівлі, розпочалося в 1979 році. Тоді в художника Артура Вудса виникло непереборне бажання перетворити цю стару штаб-квартиру компанії Brooklyn Trolley, на пам’ятку народного мистецтва. Для цього чоловік вирішив додати будинку декілька ексцентричних доповнень. І йому це вдалося.
Ба більше, будівля, навіть відіграла важливу роль у документальному фільмі «Будівельна вечірка Дейва Шапеля», який був знятий у 2005 році. По іншому бути й не могло, адже на цій чотириповерховій будівлі знайшли своє місце різноколірні скляні панелі готичного собору, а химерна архітектура карнавального будинку розваг із фальшивими дзеркалами та якась не справжня, а намальована аура, що витала навколо неї, лише посприяли цьому. Але раніше, був ще один фільм.
Перший 15-хвилинний короткометражний фільм про цю будівлю — «Розбитий Янгол: Останній розділ» побачив світ у 1991 році. Його прем’єра відбулася на кінофестивалі «Санденс», фільм показали в Метрополітен музеї та Музеї сучасного мистецтва, що в Нью-Йорку. Цей було документальне кіно. У ньому Синтія та Артур, розповідають про свій замок, який схожий на собор та служить домом для цих людей та їхніх дітей.
Пожежа, як початок занепаду
Кіноплівка відобразила, як рухалось будівництво, як діти Вудсів тягають цеглу, а Артур і Синтія підіймають та вбудовують у стіни будівлі усілякі дрібнички. Складається враження, що все відбувається за правилами гри в Тетрис. Відтак «Розбитий Янгол» підіймався все вище й вище, стаючи частиною міського ландшафту.
Не обійшлося без неприємностей. На жаль, вони мали глобальні наслідки. Річ у тім, що невдовзі після появи у фільмі в будинку «Розбитого Янгола» сталася пожежа. Вона була локальною, ніхто не постраждав. Та за цей факт ухопився Департамент будівництва, який надіслав 75-річному Вуду та його 65-річній дружині повідомлення про необхідність виселення.
Іншими словами, влада міста вимагала від Вудса, щоб він привів будівлю до необхідних будівельних норм, щоб мінімізувати можливість ще одного займання. До того ж у Департаменті будівництва запропонували демонтувати незаконну конструкцію з даху дому. Вудс не мав варіантів, окрім, як підкоритися. Він об’єднався з молодим місцевим забудовником, і почав переобладнання будівлі під квартири. Чоловік хотів створити тут галерею, а на сусідній ділянці школу. Та не були як слід уладнанні фінансові питання, не був виплачений кредит, відтак банк вилучив майно.
Потім були десятиліття судових баталій за порятунок свого замку. Вудс, навіть у 2013 році отримав своє останнє повідомлення, це був документ про виселення. Відтак окрім, як влаштувати вечірку з нагоди закриття будівлі, йому нічого не залишалося. Потім «Розбитий Янгол» кілька разів переходив із рук у руки. А вже станом на 2015 рік будівля перебувала на завершальній стадії переобладнання під житловий кондомініум.
«Розбитий Янгол» був приречений
Підсумовуючи, можна сказати, що своїм існуванням «Розбитий Янгол» став символом Брукліну, яскраво демонструючи, яким було боро протягом десятиліть. Демонструючи, що воно було жвавим та експресивним, імпозантним, хоч і брудним, але разом із тим, робило Бруклін автентичним, дуже далеким від блиску та грошей, наприклад, Мангеттена.
«Розбитий Янгол» був усього лише однією будівлею з багатьох, але його популярність та занепад демонструють ті неймовірні зрушення, які сталися в Нью-Йорку загалом, та в Брукліні, зокрема. До слова, те саме сталося у Квінсі під час руйнування 5Pointz — легендарної мекки графіті. На жаль, мерію не можливо перемогти, «Розбитий Янгол» був приречений.
Важко повірити, але починаючи з 1979 року до початку 2000-х років цей будинок був проєктом. Тобто всі ці роки він постійно перебував у процесі створення доповнення та будівництва. Будівля, яку придбали Вудси, була тривимірним полотном, на якому подружжя втілювало свою ідею, адже вона в них була.
Нині ж, однією з проблем забудови є нові будівлі, ці прямокутники з прямими кутами, що мають ідеальні та гарні форми. Але проблема в тому, що футуристичні урівноважені та блискучі простори нинішніх міських пейзажів дуже схожі на ті коробки, які зводили в передмістях 1950-х роках. Не дивлячись на їхню витонченість та ціну. А ще, усі вони виглядають однаково, що говорить про те, що людська природа та самовираження повністю втрачені. Натомість навіть через роки після свого занепаду, «Розбитий Янгол» турбує уяву і його все ще важко описати.
Джерела: